Історія справи

Постанова КАС ВП від 11.07.2023 року у справі №640/17196/21
Постанова ВАСУ від 08.04.2025 року у справі №640/17196/21
Постанова КАС ВП від 11.07.2023 року у справі №640/17196/21
Постанова КАС ВП від 11.07.2023 року у справі №640/17196/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 640/17196/21

адміністративне провадження № К/990/9192/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області

на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року (колегія у складі суддів: Беспалов О.В., Ключкович В.Ю., Грибан І.О.)

у справі №640/17196/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Каргілл"

до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області

про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання судового рішення та стягнення суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та пені з Державного бюджету України,-

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат Каргілл" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання судового рішення та стягнення суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та пені з Державного бюджету України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат Каргілл» пеню у розмірі 435 180,01 гривень за несвоєчасне повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств шляхом перерахування вказаних грошових коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 , назва банку: АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Крім того, не погодившись із судовим рішенням в частині задоволенні позовних вимог з апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Каргілл" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Каргілл" до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання судового рішення та стягнення суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та пені з Державного бюджету України задоволено частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та прийнято нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Каргілл" задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Каргілл" суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 11 860 865,00 гривень шляхом перерахування вказаних грошових коштів на поточний рахунок. У задоволенні решти позовних відмовлено.

09 грудня 2024 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Каргілл" Трегубовою Оленою Сергіївною подано заяву про розподіл судових витрат у справі №640/17196/21, в якій просить суд ухвалити додаткове судове рішення у справі №640/17196/21, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЛЛІБАРТОН УКРАЇНА" понесені витрати пов`язані з розглядом справи № 640/17196/21 у розмірі 454 855.61 гривень (чотириста п`ятдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять гривень шістдесят одна копійка), включаючи 20% ПДВ, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу із супроводу судової справи № 640/17196/21 у Суді першої інстанції та під час апеляційного провадження.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Каргілл" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Каргілл" судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 45 000,00 гривень (сорок п`ять тисяч гривень ) за рахунок бюджетних асигнувань. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Задовольняючи заяву позивача частково суд апеляційної інстанції вказав на те, що виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу достатньою до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є сума у розмірі 45000,00 гривень.

03 березня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №640/17196/21, в якій податковий орган просить Суд скасувати Додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №640/17196/21 в частині задоволення заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат Каргілл» щодо розподілу судових витрат та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у повному обсязі заявнику у задоволенні заяви про розподіл судових витрат щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2025 року відкрито провадження у справі №640/17196/21 та витребувано справу з судів першої та апеляційної інстанції.

28 березня 2025 року до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу в якому Товариство просило відмовити в задоволенні касаційної скарги Головного управління ДПС у Донецькій області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №640/17196/21 повністю, додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №640/17196/21 залишити без змін.

04 квітня 2025 року справа №640/17196/21 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що Шостим апеляційним адміністративним судом порушено норми процесуального законодавства, а саме статей 90 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки документи, на які посилається суд апеляційної інстанції в додатковій постанові від 21 січня 2025 року, не є належними доказами для відшкодування витрат на правову допомогу, не проаналізовані судом та їм не надано належної правової оцінки.

Податковий орган наголошує на тому, що якщо проаналізувати документи, надані представником позивача в якості додатків до Заяви в порядку частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України від 30 вересня 2024 року, можна дійти до висновку, що Договір про надання правової допомоги від 19 жовтня 2022 та Додаток № 1, Додаткові угоди № 1 та № 2, а також акти наданих послуг (додатки до Заяви про розподіл судових витрат від 09 грудня 2024 року), складені з представниками підприємства, які не є стороною по справі №640/17196/21, та не мають відношення до розглядаємої справи.

Також представник податкового органу наголошує на тому, що в додатках до заяви про розподіл судових витрат відсутні документальні підтвердження щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат Каргілл» понесених судових витрат на правничу допомогу.

Крім того, Головне управління ДПС у Донецькій області вважає, що стягнуті з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат Каргілл» судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 45 000,00 гривень (сорок п`ять тисяч гривень) не підтверджені належними доказами про здійснені витрат позивачем, та є явно завищеними, непропорційними до предмету спору, складності справи та обсягу наданих адвокатським об`єднанням послуг.

Правове регулювання та висновки Верховного Суду

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положення частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Проаналізувавши зазначені вище положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд дійшов до висновку, що розподілу між сторонами підлягають лише ті витрати, які понесені саме сторонами у справі.

Відповідно до частини першої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Сторонами у справі №640/17196/21 є:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат Каргілл" (ЄРДПОУ 25606399) - позивач у справі;

- Головне управління ДПС у Донецькій області - відповідач у справі;

- Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області - відповідач у справі.

Задовольняючи заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Каргілл" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат частково, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що до заяви представника позивача про ухвалення додаткової постанови по справі та стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу додано документи, які підтверджують надання правової допомоги, а саме: договору про надання правової допомоги від 19 жовтня 2022 року; Додатку 1 від 19 жовтня 2022 року до Договору; Додаткової угоди №1 від 04 серпня 2023 року до Додатку 1 до Договору; Додаткової угоди №2 від 26 січня 2024 року до Додатку 1 до Договору, наведено детальний опис виконаних робіт, Рахунок від 25 жовтня 2023 року № 43800222; Акт надання послуг від 25 жовтня 2023 року; Розбивка вартості послуг за період з 04 серпня 2023 року по 25 жовтня 2023 року; Рахунок від 04 березня 2024 року № 44800039; Акт надання послуг від 04 березня 2024 року; Розбивка вартості послуг за період з 20 грудня 2023 року по 19 лютого 2024 року; Рахунок від 10 липня 2024 року № 44800126; Акт надання послуг від 10 липня 2024 року; Розбивка вартості послуг за період з 20 травня 2024 року по 20 червня 2024 року; Рахунок від 19 липня 2024 року № 44800128; Акт надання послуг від 19 липня 2024 року; Розбивка вартості послуг за період з 01 липня 2024 року по 18 липня 2024 року; Рахунок від 05 грудня 2024 року № 44800233; Акт надання послуг від 05 грудня 2024 року; Розбивка вартості послуг за період з 23 серпня 2024 року по 03 грудня 2024 року.

Досліджуючи вказані документи, судом апеляційної інстанції не встановлено відношення Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Каргілл" (позивача у справі) до цих документів (укладення договору про надання правової допомоги, підписання актів надання послуг), як і не встановлено роль в укладені вказаних документів Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», яке не є учасником цієї справи.

Суд звертає увагу на те, що він позбавлений можливості розподілити судові витрати між особами, які в здійснені таких витрат не брали участі.

З огляду на вказане, суду апеляційної інстанції необхідно чітко встановити суб`єкта укладення всіх документів, які були надані на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу, та, за результатами такого встановлення з урахуванням положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановити можливість розподілу таких витрат між податковим органом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комбінат Каргілл".

Крім того, у клопотанні про розподіл судових витрат Товариство просило стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЛЛІБАРТОН УКРАЇНА" понесені витрати пов`язані з розглядом справи № 640/17196/21 у розмірі 454 855.61 гривень (чотириста п`ятдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять гривень.

Судом апеляційної інстанції не встановлено відношення Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЛЛІБАРТОН УКРАЇНА" до цієї справи та необхідність повернення витрат на правову допомогу саме цьому товариству.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, то постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 341 345 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - задовольнити частково.

Додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №640/17196/21 скасувати.

Справу №640/17196/21 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф. Ханова

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк